У статті проаналізовано ментальний та образний рівні вірша М.Тіллó, якийрепрезентує гостро суб’єктивну авторську інтерпретацію в драматичному пейзажному образі характерної екзистенцальноїтривожності нашого сучасника йстворює концептосферу «мелодії духу», рівною мірою протиставлену як природі зїїциклічними ритмами, так і бездуховному існуванню обивателя-гедоніста.

[ заватажити (3,89 Mb) ]